Які враження залишив перший рік правління нової польської влади та яку вигоду отримала Україна від цих змін?
Рік тому, 15 жовтня 2023 року, у Польщі пройшли вибори до парламенту.
Деякі спостерігачі були здивовані, коли ці вибори завершили восьмирічний етап фактичного домінування партії "Право і справедливість" ("ПіС").
Дональд Туск, який повернувся до керівництва урядом Польщі, тоді заявив, що день виборів увійде в історію - як дати заснування "Солідарності" та перших, частково вільних виборів 1989 року.
Досліджуючи, чи втілила нова влада свої зобов'язання та чи відбулися позитивні зміни у відносинах з Україною, ознайомтеся зі статтею міжнародного експерта Станіслава Желіховського та редактора "Європейської правди" Юрія Панченка. У матеріалі під назвою "Зміни не на користь Україні: як перший рік нової влади 'перезавантажив' Польщу" представлено короткий огляд основних тез.
Новий коаліційний уряд було сформовано партією Дональда Туска "Громадянська платформа", "Третім шляхом" (альянс Польської селянської партії і руху "Польща-2050"), а також блоком лівих політсил "Нова лівиця".
12 грудня 2023 року новий уряд під керівництвом Туска отримав підтримку в Сеймі, а вже на наступний день відбулася його урочиста присяга.
Перший рік владарювання виявився значним випробуванням для коаліції.
Цікаві результати опитування, проведеного IBRiS, відображають ставлення поляків до уряду та прем'єр-міністра Дональда Туска.
На запитання "Як ви оцінюєте роботу уряду в даний момент?" в основному були висловлені критичні думки.
Об'єднання політичних партій, що представляють протилежні ідеології, рідко демонструє здатність до тривалого існування.
Однак до нещодавнього часу Дональд Туск успішно обходився без суттєвих суперечок у межах коаліції.
Основною причиною стало те, що коаліційні партії об'єдналися через неприязнь до попередньої влади, представленої партією "Право і справедливість" ("ПіС"), а також через бажання покарати їх за численні зловживання, які мали місце під час їхнього правління.
А ключовим опонентом нової влади став президент Анджей Дуда.
На відміну від сподівань, нова влада, прагнучи протистояти своїм попередникам, не вагається вдаватися до дій, які викликають запитання щодо законності.
Такі вчинки спричиняють сильний опір і ведуть до масштабної мобілізації тих, хто виступає проти нової влади, до чого коаліція явно не була готова.
Чим ближче до них, тим більше значення набирають президентські вибори, які відбудуться навесні або влітку наступного року для коаліції.
Проте їхні шанси починають підточувати численні сварки та відмова виконувати передвиборчі обіцянки.
Праві з "Третього шляху" змогли перешкодити лібералізації законодавства щодо абортів, що стало однією з основних передвиборчих обіцянок Туска.
У свою чергу, пересування уряду в бік правих викликає невдоволення з боку лівих. Все частіше виникають суперечки між Туском і представниками "Нової лівиці".
Через рік після успіху "Коаліції 15 жовтня" стало очевидно, що 2023 рік не став революційним, а скоріше являє собою просту зміну етикетки.
Відносини між Україною та Польщею є яскравим свідченням "перевороту" в новій коаліції.
Слід відзначити, що наприкінці епохи "Права і справедливості" ці зв'язки опинилися в серйозній кризі. Однак уряд Дональда Туска не вживав жодних заходів для вирішення цієї ситуації.
Більш того, в польському уряді вже заявляють, що членство України у ЄС не є життєво важливим інтересом Польщі. Навіть за часів "ПіС" таких заяв на адресу України польські урядовці дозволити собі не могли.
