Недостатня кількість працівників насправді може виявитися не настільки серйозною проблемою для України. Ось кілька причин чому.

Дефіцит працівників - "загальне місце" при обговоренні факторів, що стримують зараз й гальмуватимуть в майбутньому розвиток економіки України та підвищення її продуктивності.

На діаграмі, підготовленій компанією Roland Berger на основі даних Меддісона (відомого світового експерта з економетрики), відображені ті етапи, коли значення праці (як кількість, так і якість робочої сили) перевищує внесок факторної продуктивності (TFP - інституційні фактори, управлінська ефективність, технологічні інновації). В історичному контексті існує лише два періоди, коли вплив праці був більшим або принаймні співмірним з TFP:

- Етап інтенсивної урбанізації Великобританії, що настав після аграрної революції і передував промисловій, коли численні сільські жителі мігрували до міст або колоній, а економіка розвивалася, незважаючи на відсутність технологічних нововведень.

Після завершення Другої світової війни, коли до глобального виробництва та торгівлі почали активно залучатися численні "резервуари села", розташовані в Південно-Східній Азії (в той час як в Європі та США "село" вже залишилося в минулому), світова економіка зазнала стрімкого зростання. Це стало можливим завдяки інтеграції мільярдів нових, старанних працівників та споживачів.

З середини 1970-х років спостерігається зниження впливу робочої сили: нових працівників стає все менше. Сільське господарство в Азії фактично завершило своє існування, а в Африці ще не розпочався процес індустріалізації. І навіть якщо розглянути ситуацію в Індії та Пакистані, там поки що не досягнуто помітних успіхів, тож важко сподіватися на швидкий прогрес в африканських країнах.

Основним чинником, що впливає на розвиток, стали технології (включаючи управлінські) та інституційні структури. Хоча проблема трудових ресурсів також важлива, я вважаю, що питання факторної продуктивності — технології, інститути, організаційні процеси, а також ефективність використання ресурсів (розподіл їх відповідно до потенціалу для найкращого використання та підприємницьких навичок) — залишаються і залишатимуться у майбутньому основними бар'єрами для економічного зростання України та підвищення її продуктивності.