Не "віруючий": як коректно вживати терміни стосовно релігійних осіб українською мовою.

Які українські аналоги можна використати замість цього слова?

Термін "віруючий" є прикладом мовної помилки, яка настільки вкоренилася в нашій повсякденній мові, що багато людей навіть не усвідомлюють її некоректності. Це запозичення з російської мови, і, на жаль, таких випадків в нашій мові ще чимало.

Мовні кальки - це терміни або вислови, що з'являються внаслідок дослівного перекладу з однієї мови на іншу, зазвичай без урахування специфіки та контексту мови-цілі. У українській мові подібні конструкції можуть звучати незвично й призводити до непорозумінь.

Термін "віруючий" має своє походження від російського слова "верующий". Хоча його можна почути в розмовному українському мовленні, він не є автохтонним для української мови. Його вживання звучить дещо неприродно, подібно до інших форм, таких як "завідуючий", "странствуючий" або "поючий". Це пов'язано з тим, що дієприкметники на "-учий" і "-ючий" не є типовими для української мови. Вони зустрічаються у дуже обмеженій кількості (наприклад, "працюючий", "танцюючий"), і навіть ці прикметники зазвичай рекомендується замінювати на більш природні синоніми.

Замість терміна "віруючий" можна застосовувати:

Дбаючи про чистоту української мови, варто уникати неприродних форм на кшталт "віруючий" та обирати питомо українські слова. Це збагатить наше мовлення та зробить його більш природним і правильним.

Раніше "Телеграф" розповідав, як сказати правильно "заставляти". Українською це звучить інакше.