Тарас Радь: Східний сусід
Як добре, що у Польщі є сусід на сході, завдяки якому польські політики та суспільство можуть все ще відчувати себе значимими. Можуть тішити своє національне самолюбство, свій національний ґонор та демонструвати зверхність. Виставляти ультиматуми та в односторонньому порядку реалізовувати свої національному інтереси. Бути стратегічним партнером, реалізовуючи політику стратегічного конкуренції. Розповідати про солідарність та реалізовувати політику національного еґоїзму, іноді за рахунок східного сусіда.
Сусід на сході, якого можна без вагань використовувати для шантажу та маніпуляцій, аби досягти власних політичних цілей і отримати електоральні переваги. Цей східний сусід, питаннями якого — не лише його історії, але й сучасної економіки — можна маніпулювати для виграшу на виборах, незалежно від політичної сили, за яку голосує більшість поляків. Польські громадяни, які в той же час висловлюють солідарність з сусідами, не прагнуть вести з ними діалог на рівних умовах і не допускають можливості гри за спільними правилами. У той час, як мільйони людей з цього регіону з 2014 року знаходяться в окопах, захищаючи не лише свою свободу. Принаймні, саме так часто стверджують польські політики та громадяни Польщі.
Я радий, що у Польщі є сусід, який сприяє їхньому почуттю безпеки та комфорту. Було б чудово мати такого сусіда і мені. Проте моя країна стикається з сусідами, які не визнають її права на власне сприйняття історії та наполегливо намагаються зайняти місце лідера за загальним столом. Це держава, якій доводиться боротися за таке право з сусідом на сході. Особливо гостро це відчувається на сході, перебуваючи на заході України.
Яка ж приємна річ, що у Польщі є такий сусід на сході. В Україні ж, на жаль, немає подібних сусідів. І, напевно, їх ніколи й не було. Ні на заході, ні на півночі, ні на півдні, і, звісно ж, ні на сході.
Нам би такого сусіда на сході. Або хоча б на заході.
