"Це потрібно було реалізувати ще вчора": чому в Україні досі не налагоджено підземне виробництво озброєнь, пояснив експерт.

У відсутності потужного підземного ВПК є просте пояснення

В Україні необхідність почати виробництво озброєнь у підземних умовах виникла ще давно, а не лише на третій рік після початку повномасштабної агресії. Корупційні схеми стали серйозним бар'єром для розвитку підземного військово-промислового комплексу.

Про це "Телеграфу" розповів військовий експерт Дмитро Снєгирьов. Він також відповів на найпоширеніші питання щодо підземного виробництва зброї.

На думку Снєгирьова, процес запуску виробництва не почнеться з нуля, оскільки країна має певну спадщину, залишену від часів СРСР.

"Україна отримала один з найбільш потужних військово-промислових комплексів. Цей ВПК створювався за часів холодної війни. І умови тодішні передбачали наявність підземних цехів, бомбосховищ і підземних комунікацій, враховуючи, що ВПК був розкинутий по всій території України", -- каже експерт.

Він акцентує, що ця проблема охоплює не лише східні регіони, оскільки практично вся територія була "напичкана" подібними виробництвами. Це означає, що ми вже маємо відповідну підземну інфраструктуру, і її не потрібно розробляти з нуля.

"Інше питання: чому на 10-му році війни лише зараз постало питання перенесення виробництва під землю, коли окупанти постійно атакують підприємства "Укрборонпрому". Це треба було починати давно. І чому тільки зараз виникло питання наявності підземних виробництв?" -- додає Снєгирьов.

За його словами, держави, які ведуть війни протягом тривалого часу, вже мають розвинене підземне виробництво зброї. Наприклад, терористична організація "ХАМАС" змогла створити підземний завод для виготовлення балістичних ракет. Навіть під час наземних операцій в секторі Газа Ізраїль зміг знищити лише близько 40% підземних мереж "ХАМАС". І тут йдеться про цілу країну.

Саме з цієї причини військовий експерт, як і багато інших, має суттєві запитання до "Укрстратегпрому" та "Укроборонпрому". Це питання не стосується лише минулих років чи президентських термінів, а актуальне в умовах тривалої війни, що триває вже три роки.

"Чому цей досвід залишається невикористаним? Чому не активуються існуючі підземні інфраструктури? Це викликає безліч питань. Наприклад, коли йдеться про фінансування будівництва метро до Виноградаря, мільярди гривень легко знаходяться. Однак для перенесення виробництв під землю чомусь кошти не виділяються. Отже, інфраструктура вже існує, і її просто потрібно експлуатувати", — зазначає Снєгирьов.

Ця затримка викликає роздуми щодо можливих причин: чи є проблема в недостатніх обсягах виробництва, чи, можливо, у скрутному стані обладнання. У ситуації, коли війна триває вже десятий рік, важко знайти виправдання для відсутності патронного заводу. Як зазначає експерт, мова про брак ресурсів тут не є переконливою. Наразі чеська сторона готова допомогти Україні з будівництвом такого заводу, але виникає питання до відповідних органів.

Снєгирьов наголосив, що у відсутності потужного підземного ВПК є просте пояснення -- корупційні схеми. Саме з їх допомогою на закупівлі за кордоном снарядів, зброї тощо заробляються мільйони.

"Ми пам'ятаємо скандали з закупівлями артилерійських снарядів, Львівський арсенал та інші фірми, з півтора мільярда вивели, а ні снарядів, ні грошей немає. А сенс цих оборудок був у тому, що закуповували через фірму-прокладку, через посередників. Досі у нас немає власного виробництва не тому, що немає спроможності, грошей чи підземної інфраструктури, а тому, що є корупція, яка не дає розвитку власного виробництва", -- пояснює експерт.

Він зазначає, що для багатьох українців вигідніше купувати товари за кордоном та отримувати прибуток, аніж інвестувати в розвиток вітчизняного військово-промислового комплексу. У той же час, у більшості країн ВПК під час війни виступає основним двигуном економіки, що сприяє її зростанню. Нажаль, в Україні ситуація зовсім інша — військово-промисловий комплекс переважно виконує функцію ремонтної бази. Українці гордяться тим, що на десятому році війни змогли виготовити певну продукцію, таку як ракети чи дрони, але ці обсяги не відповідають масштабам агресії.

За інформацією Синєгубова, процес формування підземного військово-промислового комплексу стикається з чималою кількістю викликів. Якщо відкинути питання корупції, залишаються більш реалістичні труднощі. Ці проблеми, в свою чергу, також залежать від державного фінансування та інвестицій, однак важливо правильно визначити пріоритети.

Питання нестачі фінансів виглядає невчасно. Якщо оборонні витрати становлять один трильйон, то кошти, безумовно, є. Це залишається вірним навіть у найскладніші часи для країни. Коли така сума вже оголошена, це питання стосується українського бюджету та наших міжнародних партнерів. Західні інвестори, які планують запуск нових підприємств, зацікавлені в їхній безпеці. Ніхто не готовий інвестувати у бізнес, що може стати мішенню для крилатих ракет, -- зазначає експерт.

На думку Синєгубова, усі будуть зацікавлені саме у підземному виробництві, яке майже не можливо знищити. Іноземні інвестори, які вкладають гроші в українську оборонку, і сам "Укроборонпром" мають всі підстави для перенесення виробництв під землю.

"Усі види озброєння: набої, артилерійські та мінометні снаряди, танкові снаряди, безпілотники, засоби ураження. Йдеться про балістичні ракети, які вже заявлені, та інші види продукції. Навіть виробництво танків можна перенести під землю. Наявність підземних комунікацій можна продемонструвати на прикладі Азовсталі, де підземні комунікації виявилися непроникними для російських атак", -- каже військовий експерт.

Він знову підкреслив, що у нас існує підземна інфраструктура, і єдине питання полягає в термінах її перенесення. Якщо Україна справді прагне зберегти вітчизняний оборонний промисловий комплекс і залучити іноземні інвестиції, необхідно було діяти набагато раніше.

Раніше "Телеграф" повідомляв, що видання BILD висвітлило найбільш актуальну проблему, з якою стикаються ЗСУ на лінії фронту.