Як Росія викрадає та руйнує українську культурну спадщину: які пам'ятки вже зазнали ушкоджень
Окупантам вдається знищувати українську культурну спадщину.
Російські агресори безперервно нищать українську культурну спадщину, систематично крадучи та вивозячи цінності до своїх музеїв. Нещодавно у Львові відбувся новий акт тероризму проти української спадщини, коли окупанти атакували історичний центр міста та буферну зону ЮНЕСКО. Зокрема, постраждали вулиці Коновальця, Мельника та Кокорудза, де розташовані житлові будинки початку XX століття, зведені в стилі сецесія.
Цю інформацію висвітлює кореспондентка ТСН Аліна Лісова у своєму репортажі.
Два старовинні храми на Донеччині встояли під час Другої Світової війни, але не витримали натиску російських обстрілів. На початку липня 2024 року, в результаті атак, храм Різдва Пресвятої Богородиці, який має понад столітню історію, зазнав значних пошкоджень: вікна вибиті, стіни та стеля обвалилися, а вівтар зруйновано. Свято-Георгіївський храм, найдавніший у Донецькому регіоні, був повністю знищений внаслідок прицільного удару російської артилерії.
"В Україні, під час повномасштабної фази війни, було знищено понад 700 храмів та інших релігійних споруд. Це стосується не лише православної церкви, а й пошкоджених синагог, мечетей та мусульманських релігійних центрів. Також постраждали численні баптистські та євангельські церкви. Статистика в цьому контексті дійсно вражає та є дуже драматичною", - зазначає Ігор Пошивайло, генеральний директор музею Майдану та кандидат історичних наук.
Російські війська зруйнували корпус Київської академії декоративно-прикладного мистецтва імені Михайла Бойчука. У березні цього року територію закладу вразили уламки збитих ракет.
"Символічно, що цю особу назвали на честь Бойчука, який також зазнав репресій у 30-х роках минулого століття з боку більшовицького режиму, разом із його дружиною та учнями. Михайло Бойчук був одним із засновників українського мистецького відродження і тією постаттю, яка підкреслювала нашу культурну ідентичність. Наразі ми є свідками цілеспрямованого знищення культурної спадщини України", - зауважує Ігор Пошивайло.
Ярослава Савченко, спеціалістка з міжнародного права, наводить ще один приклад жахливого злочину, вчиненого російськими окупантами, стосовно Херсонесу Таврійського. На території цієї неповторної історичної пам'ятки світового значення в Севастополі, загарбники зводять нові будівлі, фактично приховуючи під землею цінні археологічні артефакти.
Від початку повномасштабного вторгнення, за інформацією генеральної прокуратури, було знищено, пошкоджено або вкрадено більше 1080 культурних та історичних об'єктів. Наразі триває розслідування майже ста кримінальних справ, пов'язаних з воєнними злочинами, що посягають на культурну спадщину України.
Згідно з думкою міжнародних експертів у галузі мистецтв, викрадення українських культурних цінностей російськими загарбниками може стати найбільшою масовою крадіжкою художніх творів з часів нацистських пограбувань у Європі під час Другої світової війни. Масштаб цих злочинів дає підстави вважати їх злочинами проти людства. Крім того, ці акти є частиною більш обширної системної кампанії, спрямованої на знищення української нації, що підкреслює їхню природу як елемент геноциду, - зазначає генеральний прокурор Андрій Костін.
"Вони не мають здатності створювати, але чудово вміють знищувати, викрадати та привласнювати. Це нагадує ментальність орди, яка не займається обробкою власної землі, не вирощує, не продукує, а лише захоплює і краде те, що вже існує," - зазначає кандидат історичних наук Ігор Пошивайло.
Відновлення пошкоджених культурних пам'яток є набагато затратнішим і тривалішим процесом у порівнянні з ремонтом звичайних будівель. Тому, за словами представників Міністерства культури, до завершення війни ця тема не є актуальною. Проте вже створено Офіс відновлення. Ростислав Карандєєв, який на той момент виконував обов'язки міністра культури, зазначав, що основною метою Офісу є розробка всіх необхідних законодавчих механізмів, щоб після перемоги можна було негайно розпочати роботи з відновлення.