Як правильно інтерпретувати закон про заборону діяльності Російської церкви в Україні - На пенсії

Наприкінці серпня Верховна рада ухвалила закон*, який передбачає заборону діяльності Україні релігійних організацій, пов'язаних з Росією. Ухвалення цього закону підняло нову хвилю обговорень та маніпуляцій. Що насправді прописано в документі і що саме та як будуть забороняти?

На етапі підготовки законопроєкту Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики у своєму зверненні до Верховної Ради наголосив, що основною метою документу є "заборона діяльності Російської православної церкви в Україні, яка виступає інструментом впливу та пропаганди з боку Росії, а її діяльність суперечить принципам свободи віросповідання. У нинішніх умовах демократична держава зобов'язана захищати своїх громадян від терористичної та ворожої інформації, закликів до насильства і геноциду, а також припиняти будь-які спроби Російської Федерації використовувати релігію та викривлені православні традиції для своїх цілей".

Півтора роки тривала робота над створенням цього документу. Згідно з новим Законом, релігійні організації, які підозрюються у співпраці з Російською православною церквою, будуть перевірятися спеціальною комісією Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС). У випадку виявлення порушень, організаціям буде надано припис і визначено термін для їх усунення. Якщо протягом дев'яти місяців зв'язок з РПЦ не буде розірвано, релігійну організацію можуть притягнути до суду. Лише суд має повноваження заборонити діяльність такої церкви.

У законі немає згадок про Українську православну церкву (УПЦ). Проте після ухвалення закону знову почали обговорювати: чи стосуватиметься заборона цієї організації? Якщо так, яким буде її механізм?

Раніше ДЕСС вже публікувала на своєму сайті висновок релігієзнавчої експертизи Статуту УПЦ, який засвідчив наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом. Йдеться про те, що Українська православна церква - релігійне об'єднання, яке створене у 1990 році шляхом трансформації Українського екзархату Російської православної церкви в Україні та очолюється митрополитом Онуфрієм з 2014 року. Московський патріархат своєю канонічною територією вважає понад 40 країн світу, зокрема й Україну. "Права й обов'язки цих релігійних організацій так чи інакше визначаються у статуті материнської церкви та статутах підлеглих релігійних організацій. І це є ключовою ознакою статусу підлеглої релігійної організації... Статут РПЦ визначає УПЦ частиною Московського патріархату", - цитата з документа.

Після повномасштабного вторгнення військ Російської Фередації в Україну, навесні 2022 року, УПЦ відмежувалася від Московського патріархату, внісши зміни до статуту. Голова Держслужби з питань етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський заявив, що УПЦ має оприлюднити листи, в яких вона повідомляє, що її представники виходять зі складу Синоду та всіх керівних органів РПЦ, а також поставити до відома Помісні православні церкви, що УПЦ не є частиною РПЦ. У такому разі новоухвалений закон застосовуватися до неї не буде.

На заяву Віктора Єленського відгукнувся голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ, митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент. Він зазначив, що у 1992 році, коли митрополит Філарет, а також у 2018 році митрополити Симеон та Олександр вирішили покинути склад РПЦ, вони не направляли жодних заяв, які б підтверджували їх вихід, на адресу Московського патріархату. Ця інформація була опублікована на офіційному сайті УПЦ.

Климент порадив Держслужбі спершу зосередитися на ситуації в ПЦУ, перевіривши докази, що підтверджують розрив єпископів з Московським патріархатом та їхній вихід з РПЦ. Інакше, на його думку, вимоги Держслужби до УПЦ можуть бути сприйняті як суб'єктивний і вибірковий підхід. Водночас він заперечив будь-який зв'язок з московським центром.

Згідно з українським законодавством, УПЦ володіє усіма необхідними статутними документами, які чітко визначають її автономність та незалежність у керуванні. Жодні іноземні центри не мають впливу на її діяльність", - зазначив митрополит. Він не розуміє, на яку організацію спрямований цей закон. Митрополит впевнений, що цей документ не повинен стосуватися УПЦ.

Представник Православної церкви України, митрополит Переяславський і Вишневський Олександр (Драбинко), висловив думку, що це питання слід розглядати в двох аспектах: юридичному та канонічному.

Собор у Феофанії заявив про відмежування Української православної церкви від Московського патріархату. Однак це не означає повного виходу з-під його юрисдикції. Нам потрібно перейти від юридичних аспектів до канонічних. Канонічний зв'язок з Московською патріархією залишається, оскільки Собор, вносячи зміни до Статуту про управління Української православної церкви, зберіг пункт, який вказує на керування відповідно до Грамоти патріарха Олексія. Ця Грамота чітко визначає, що Українська православна церква зберігає зв'язок з іншими Помісними православними церквами і світовим православ'ям через Російську православну церкву, - підкреслив митрополит Олександр.

Звичайно, надайте, будь ласка, текст, який потрібно унікалізувати.

Отже, ухвалення закону ще не означає, що якусь із церков в Україні, зокрема УПЦ, негайно заборонять. Процедура, прописана в документі, передбачає довготривалий процес для виправлення ситуації, якщо зв'язок з Росією буде доведено, або для передачі матеріалів до суду. Ще один важливий момент: УПЦ не є однією юридичною особою. Отже, ймовірно, буде необхідно перевірити та скласти відповідні документи для кожної з приблизно 9 тисяч парафій та єпархій.

*Набуде чинності через 30 днів з дня опублікування, ймовірно, це станеться в останні дні вересня або перші дні жовтня.

Може стати вам у пригоді:

Церковний православний календар на вересень 2024 року за новоюліанським та юліанським обчисленням часу.